Куди відлітають пташки

Доброго вечора, ми з України.

Нарешті пощастилося добратися до вашої гри і це правда щастя.

Ваша гра відкрила для мене 5-й джем і найбільший мінус цього вибору в тому, що планку ви підняли несправедливо високо. Настільки у вас щемка, чутлива, болюча, але в цілому людяна та добра історія.

Це дуже сміливо взяти теми Голодомору та повномасштабного вторгнення, поєднати та додати в свою гру. Але одна справа взяти, інша справа не скатитися в шароварщину та серіали з СТБ на День Незалежності від Оксани Байрак. Вам же вдалося органічно, делікатно як хімік, що працює над вакциною поєднати компоненти і теми, щоби вийшов антидот від поганої історії.

Твісти підступні і безжалісні, але хто казав, що буде легко. Втім з першої розмови Оленки і Пані Смерть відчувається любов до героїнь та історії і до гравців. А тому легше довіритися і не прогадати. Так, теми складні, так боляче і трігерно, але ти відчуваєш, що про тебе потурбуються. Хоч і доведеться робити непростий вибір, з тобою поруч ті, хто не кинуть і з ким не пропадеш. Біль все ж таки частина процесу зцілення.

Візуальна складова незважаючи на холод теми і місця зігріває та розслабляє. Ти ніби бачив ці сілуети і знаєш цих людей, степи, шпалери. Спортзал не такий вже й страшний та холодний як в дитинстві, а кітик взагалі знищує тривоги. Ще й пан Ігор написав музику, яка стає саундтреком до пошуку себе і допомозі тим, хто її потребує, але не наважується попросити.

Додам пару коментарів по моментам, які не вплинули на якість новели і на враження, але варто відзначити.

1. Було б непогано в кінці додати ще один тітр "Кінець" чи просто додати пустий кадр з пташками, але без слів. Я так розумію, це в мене був хороший фінал, але гра ніби обривається. Мене не попереджають, що це останній екран і клікаючи вилітаю на головне меню. А там така гарна, очищаюча та кульмінаційна композиція, хочеться залишитися з нею і прорефлексувати весь шлях.

2. Радив би ще раз вичитати текст. Ніяких помилок та одруківок я не помітив, але в око кинулися 2 моменти.

а) кількість разів з якою зустрічається фраза "Врешті-решт". Не рахував, але здається, що разів 5 з неї речення починалося і цим проміжок часу заповнювався. Просто пропоную додати іншім варіанти типу: "Згодом", "Нарешті".

б) кількість разів з якою Оленка каже Вивільзі, що тій треба відпочити. Розумію, що сцени треба якось поєднати, але теж в останніх секціях все було за формулою: Обмінюємося 3 репліками з Вивільгою, робимо вибір, ну все, треба відпочити.

Дякую вам за цей досвід і гру, буду з нетерпінням чекати реліза в Стімі, якщо раптом захочете. І також сподіваюся на нові проєкти від вашої команди.

Який же красивенний візуал. А це кошеня, просто любов. -

Щодо сценарію, для мене надто багато подій лишилися порожніми. Які були описані штибу “далі ми пішли робити це (без опису шляху чи послідовності дій)” чи “наступні роки я робила це”. Типу, це візуальна новела. і файно було б показувати що не розказується, або описувати — що не показується.

А загалом історія доторку минувшини і сьогодення має потенціял. ~